Співаючі віки

Я зачарований сяйвом ночей

Все більше відступаϵ ніч

Та довший день

Вкрадаϵться сумлінная година

Коли переважаϵ мить

Що ти з любов`ю, Богова людина

І в серці радість майорить

Із сяйвом зірочок у небі

Перекликаϵ  вічну заповідь любові

Людині від людини

Як дзеркало душі в очах

Блищать сузір`я 

Одвічних поколінь ночей

Та чарівних очей.

Гуляє в полі вітер

Гуляє в полі  вітер сам

 І мріє холопець бути вільним.

Там де знайду відвагу ту,

Що буде поряд спонукати,

Ті мріі, що несуть любов

С собою в подорож узяти.

Коханням думку наділю

 І душу серцем ій зігрію,

 Щоб мати спрагу і відвагу

 Роcти в тондемі сил.